розгвинчувати
РОЗГВИНЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГВИНТИТИ, гвинчу, гвинтиш, док., перех. 1. Роз'єднувати на частини що-небудь згвинчене. Він заклопотано розгвинчує якусь апаратуру, складаючи її (Ю. Янов., IV, 1959, 78); Данко неохоче розгвинчує свої коньки (Вільде, Повнол. діти, 1960, 179).
2. перен., розм. Робити неврівноваженим, нетвердим.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгвинчую | розгвинчуємо |
2 особа | розгвинчуєш | розгвинчуєте |
3 особа | розгвинчує | розгвинчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгвинчуватиму | розгвинчуватимемо |
2 особа | розгвинчуватимеш | розгвинчуватимете |
3 особа | розгвинчуватиме | розгвинчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розгвинчував | розгвинчували |
Жіночий рід | розгвинчувала | |
Середній рід | розгвинчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгвинчуймо | |
2 особа | розгвинчуй | розгвинчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розгвинчуючи | |
Минулий час | розгвинчувавши |