роздиратися
РОЗДИРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РОЗДЕРТИСЯ і РОЗІДРАТИСЯ, роздеруся, роздерешся; мин. ч. роздерся, дерлася, лося і розідрався, дралася, лося; док. 1. Розриватися на шматки. *Образно. Було вже пополудні, і раптом саме небо над містом і морем неначе аж тріснуло і роздерлося навпіл, а далі - ще на тисячі шматків (Смолич, V, 1959, 793); // Робитися порваним, дірявим. Холоша роздерлася з таким вражаючим звуком, що півень на перелазі злякано проковтнув своє «ку-ку-рі-ку» (Донч., VI, 1957, 13); // Різко розходитися в різні боки. Роздиралася паща землі, вогонь вилітав і лизав.. небо (Хотк., II, 1966, 206); Завіса раптом роздерлась надвоє (Головко, І, 1957, 195); // Розтулятися (про очі); // Широко розкриватися (про рот, губи). Губи самі собою роздираються в широченну осмішку (Вас., II, 1959, 297).
2. перен., розм. Трудитися понад силу, докладати великих зусиль у чому-небудь. Не набув їм [синам] батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (Мур., Бук. повість, 1959, 258).
3. перен. Дуже голосно кричати. Ярино! Чи ти навідилась! Гукай на неї, роздерися - ні слуху, ні послушання! (Л. Укр., III, 1952, 738).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роздираюся | роздираємося |
2 особа | роздираєшся | роздираєтеся |
3 особа | роздирається | роздираються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роздиратимуся | роздиратимемося |
2 особа | роздиратимешся | роздиратиметеся |
3 особа | роздиратиметься | роздиратимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | роздирався | роздиралися |
Жіночий рід | роздиралася | |
Середній рід | роздиралося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роздираймося | |
2 особа | роздирайся | роздирайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | роздираючись | |
Минулий час | роздиравшись |