роздобутий
РОЗДОБУТИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздобути. Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою, хто вже зна де роздобутою хазяйновитим завгоспом (Збан., Сеспель, 1961, 26); Тадик сидів за столом у чорному випрасуваному костюми,.. білій сорочці з краваткою-метеликом і опереточнім циліндрі, роздобутому у костюмерному цеху зіньківського клубу (Тют., Вир, 1964, 419).
2. у знач. прикм. Придбаний (перев. з труднощами). Їй віддавали свій чай, роздобутим йодом змащували рани (Хижняк, Тамара, 1959, 155); Мати, коли я, забувши все на світі, припадав до роздобутої книги, не раз гримала на мене (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 38).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздобутий | роздобута | роздобуте | роздобуті |
Родовий | роздобутого | роздобутої | роздобутого | роздобутих |
Давальний | роздобутому | роздобутій | роздобутому | роздобутим |
Знахідний | роздобутий, роздобутого | роздобуту | роздобуте | роздобуті, роздобутих |
Орудний | роздобутим | роздобутою | роздобутим | роздобутими |
Місцевий | на/у роздобутому, роздобутім | на/у роздобутій | на/у роздобутому, роздобутім | на/у роздобутих |