роздрочувати
РОЗДРОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДРОЧИТИ, рочу, рочиш, док., перех., розм. Те саме, що роздратовувати 1. - Якби ви мені сказали, я б дала [порошки]... - промовила Софія собі на лихо, бо тим роздрочила баронесу вкрай (Л. Укр., III, 1952, 529); // Дратуючи, роздражнювати кого-небудь (звичайно тварин). Дуже розходився [бугай]... Певно, хтось його роздрочив (Кучер, Прощай.., 1957, 241); Все село обходив [Іван Тимофійович), усіх куркульських собак роздрочив, а худоби ніде не дістав (Стельмах, II, 1962, 412).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роздрочую | роздрочуємо |
2 особа | роздрочуєш | роздрочуєте |
3 особа | роздрочує | роздрочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роздрочуватиму | роздрочуватимемо |
2 особа | роздрочуватимеш | роздрочуватимете |
3 особа | роздрочуватиме | роздрочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | роздрочував | роздрочували |
Жіночий рід | роздрочувала | |
Середній рід | роздрочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роздрочуймо | |
2 особа | роздрочуй | роздрочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | роздрочуючи | |
Минулий час | роздрочувавши |