розжалітися
РОЗЖАЛІТИСЯ, іюся, ієшся, док., розм., рідко. 1. Те саме, що розжалобитися. Поглянув він на той шлях, та і в його серце розжалілося, як наче од свого власного смутку (Вовчок, І, 1955, 150).
2. Почати жалітися (у 1 знач.). Як прийшла [смерть], то й розжалілась, за що її бог голодом карає (Україна.., І, 1960, 110); Ото раз вони [миші] зустрілись Десь на огороді, Одна одній розжалілись Об своїй пригоді (Манж., Тв., 1955, 257).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжаліюся | розжаліємося |
2 особа | розжалієшся | розжалієтеся |
3 особа | розжаліється | розжаліються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розжалівся | розжалілися |
Жіночий рід | розжалілася | |
Середній рід | розжалілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжаліймося | |
2 особа | розжалійся | розжалійтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розжалівшись |