розжеврений
РОЗЖЕВРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розжеврити. [Кассандра:] Якби оце посеред моря палка жарина плавала по хвилях, розжеврена вогнем - то був би знак воді від полум'я на мир (Л. Укр., II, 1951, 305); Розжеврена, мов троянда, вона рішуче підвела, голову (Гур., Наша молодість, 1949, 88); І молодими впертими руками, Розжеврена від радості труда, Вона вклада в будову кожен камінь (Бичко, Вогнище, 1959, 117).
2. у знач. прикм. Який розжеврівся, розгорівся від припливу повітря. Біля розжевреного горна з молотами в руках улад б'ють по ковадлу.. Оленчук та його благородіє (Гончар, II, 1959, 37).
3. у знач. прикм. Який блищить, сяє дедалі яскравіше (про сонце, зорі, заграву і т. ін.). Розжеврене, червоне сонце низько Спустилося (Л. Укр., IV, 1954, 117); // Який спалахує вогниками, блищить (про очі). Розжеврені, як жарини, очі невідомого втупились у дівчинку (Донч., IV, 1957, 45).
4. у знач. прикм. Який став рум'яним, червоним (про щоки, вуха і т. ін.). Тільки Журавленко не посміхнулась. Обличчя в неї було розжеврене, губи - міцно стулені (Гур., Новели, 1951, 177).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розжеврений | розжеврена | розжеврене | розжеврені |
Родовий | розжевреного | розжевреної | розжевреного | розжеврених |
Давальний | розжевреному | розжевреній | розжевреному | розжевреним |
Знахідний | розжеврений, розжевреного | розжеврену | розжеврене | розжеврені, розжеврених |
Орудний | розжевреним | розжевреною | розжевреним | розжевреними |
Місцевий | на/у розжевреному, розжевренім | на/у розжевреній | на/у розжевреному, розжевренім | на/у розжеврених |