розкарякуватий
РОЗКАРЯКУВАТИЙ, а, е, розм. 1. Незграбно вигнутий, розчепірений (перев. про ноги). Він ходив, широко розставляючи дебелі, розкарякуваті ноги (Добр., Очак. розмир, 1965, 5); // З вигнутими, незграбно розчепіреними ногами (про людину). Козаков у своїх трофейних чоботях з широкими, низькими халявами, в яких він здавався трохи розкарякуватим, ішов, ступаючи на п'яти (Гончар, І, 1954, 5); // З вигнутими, незграбно розчепіреними клешнями (про ракоподібних). - Так, так,- улесливо киває головою Анкулія.- Мов рак той розкарякуватий... Ви бачили його десь? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 324); // Який має незграбну форму, неоковирний (про предмети). Торохтить шляхом з города через село якась машина,.. низька, розкарякувата (Мирний, IV, 1955, 242); Олег спускався в носову частину корабля.. Несподівано натрапив ногою внизу біля борту на якусь розкарякувату річ (Ле, Клен. лист, 1960, 169).
2. З коротким стовбуром, який має вигнуте розгалуження гілок і коріння (про дерева). Вище, над урвищем, теребиться плазом розкарякувата груша, розставивши в боки своє пазуристе гілля (Кол., На фронті.., 1959, 41); Одлетить [синичка] швиденько і, знов дзенькаючи, починає стрибать по товстелезній гілляці старої розкарякуватої яблуні (Рильський, Бабине літо, 1967, 50).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкарякуватий | розкарякувата | розкарякувате | розкарякуваті |
Родовий | розкарякуватого | розкарякуватої | розкарякуватого | розкарякуватих |
Давальний | розкарякуватому | розкарякуватій | розкарякуватому | розкарякуватим |
Знахідний | розкарякуватий, розкарякуватого | розкарякувату | розкарякувате | розкарякуваті, розкарякуватих |
Орудний | розкарякуватим | розкарякуватою | розкарякуватим | розкарякуватими |
Місцевий | на/у розкарякуватому, розкарякуватім | на/у розкарякуватій | на/у розкарякуватому, розкарякуватім | на/у розкарякуватих |