розколупувати
РОЗКОЛУПУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗКОЛУПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКОЛУПАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь. Лесик схопив велику гіллячку і теж почав з другого боку розколупувати снігову загату (Забіла, Катруся.., 1955, 81); // Копаючи, роздовбувати землю. Хоха, стоячи біля самої води, довгим заступом розколупував укіс, звільняючи шлях водяній стихії (Десняк, II, 1955, 337).
2. Колупаючи, розбирати що-небудь. - Коли наші прогнали гітлерівців, Семен розкопав чи знайшов на полі патрон.. Ну й почав розколупувати (Коп., Земля.., 1957, 129); Я не сказав їй [матері] тільки про те, що Юрчик сам розколупав капсуль патрона (Сміл., Сашко, 1957, 43).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розколупую | розколупуємо |
2 особа | розколупуєш | розколупуєте |
3 особа | розколупує | розколупують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розколупуватиму | розколупуватимемо |
2 особа | розколупуватимеш | розколупуватимете |
3 особа | розколупуватиме | розколупуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розколупував | розколупували |
Жіночий рід | розколупувала | |
Середній рід | розколупувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розколупуймо | |
2 особа | розколупуй | розколупуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розколупуючи | |
Минулий час | розколупувавши |