розкольництво
РОЗКОЛЬНИЦТВО, а, с. Діяльність, поведінка розкольника. Борючись проти бакуністів і викриваючи їх прийоми фракційної діяльності, вони [К. Маркс і Ф. Енгельс] разом з тим викрили деякі спільні риси тактики розкольництва (Ком. Укр., 9, 1964, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкольництво | розкольництва |
Родовий | розкольництва | розкольництв |
Давальний | розкольництву | розкольництвам |
Знахідний | розкольництво | розкольництва |
Орудний | розкольництвом | розкольництвами |
Місцевий | на/у розкольництві | на/у розкольництвах |
Кличний | розкольництво | розкольництва |