розкроювати
РОЗКРОЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКРОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. Розрізати, розтинати за певним зразком тканину, шкіру і т. ін. на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття і т. ін.; кроїти. Перш ніж розкроювати тканину, її треба настелити на спеціальні столи (Веч. Київ, 6.IV 1968, 1); // Розрізати на частини відповідної форми і розміру які-небудь матеріали для виготовлення або ремонту чогось, виконання певних робіт і т. ін. Настав довгожданий день: алмаз розкроїв і вирізав 15 листів, і жоден з них не пішов у брак (Роб. газ., 6.II 1965, 1); Розкроїти листи заліза.
2. розм. Розсікати, розрубувати до крові. [Молодий хлопець (здіймаючи уламок кришталю): ] Бігме, не втерплю, голову розкрою! (Л. Укр., II, 1951, 219); І брову ж розкроїв [Василько] - то з коня впав...- отой шрам і досі знати (Головко, І, 1957, 252).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкроюю | розкроюємо |
2 особа | розкроюєш | розкроюєте |
3 особа | розкроює | розкроюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкроюватиму | розкроюватимемо |
2 особа | розкроюватимеш | розкроюватимете |
3 особа | розкроюватиме | розкроюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розкроював | розкроювали |
Жіночий рід | розкроювала | |
Середній рід | розкроювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкроюймо | |
2 особа | розкроюй | розкроюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розкроюючи | |
Минулий час | розкроювавши |