розкудовчений
РОЗКУДОВЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкудовчити. Барикада стояла ще, але подібна до копиці сіна, розкудовченої сильним вітром (Фр., VI, 1951, 344).
2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйовджений 2, 3. Сам Недбай, кремезний, опецькуватий хлопець з розкудовченим чубом.. був прямою протилежністю гостеві (Вас., І, 1959, 80); Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Ірчан, II, 1958, 123).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкудовчений | розкудовчена | розкудовчене | розкудовчені |
Родовий | розкудовченого | розкудовченої | розкудовченого | розкудовчених |
Давальний | розкудовченому | розкудовченій | розкудовченому | розкудовченим |
Знахідний | розкудовчений, розкудовченого | розкудовчену | розкудовчене | розкудовчені, розкудовчених |
Орудний | розкудовченим | розкудовченою | розкудовченим | розкудовченими |
Місцевий | на/у розкудовченому, розкудовченім | на/у розкудовченій | на/у розкудовченому, розкудовченім | на/у розкудовчених |