розкупорений
РОЗКУПОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкупорити.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкупорений | розкупорена | розкупорене | розкупорені |
Родовий | розкупореного | розкупореної | розкупореного | розкупорених |
Давальний | розкупореному | розкупореній | розкупореному | розкупореним |
Знахідний | розкупорений, розкупореного | розкупорену | розкупорене | розкупорені, розкупорених |
Орудний | розкупореним | розкупореною | розкупореним | розкупореними |
Місцевий | на/у розкупореному, розкупоренім | на/у розкупореній | на/у розкупореному, розкупоренім | на/у розкупорених |