розкутість
РОЗКУТІСТЬ, тості, ж. Стан за знач. розкутий 2. Він бачив у ці дні, як хмелила Ярославу розкутість власного темпераменту, творча її фантазія віднаходила саме те, що треба було знайти (Гончар, Циклон, 1970, 175); Масштабність і гострота художньої проблеми, піднесення цінності людської особи породжують розкутість думки (Вітч., 3, 1968, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкутість | розкутості |
Родовий | розкутості, розкутости | розкутостей |
Давальний | розкутості | розкутостям |
Знахідний | розкутість | розкутості |
Орудний | розкутістю | розкутостями |
Місцевий | на/у розкутості | на/у розкутостях |
Кличний | розкутосте | розкутості |