розкушувати
РОЗКУШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. 1. Кусаючи, розділяти що-небудь на шматки, частини. Бере [Пушкін] ложечкою ягідку агрусу. Розкушує і.. відчуває, як по піднебінню розповзається кисло-солодкий сік (Полт., Повість.., 1960, 471); Марта вкинула в рот картоплину, розкусила й виплюнула (Н.-Лев., III, 1956, 113); // Кусаючи, руйнувати оболонку, покриття чого-небудь (горіха і т. ін.). Янцьо сів коло тата під піч на лаву й почав вибирати з-за пазухи незрілі ще лісові горіхи, розкушувати їх зубами (Коб., III, 1956, 483).
2. перев. док., перен., розм. Зрозуміти кого-, що-небудь, розібратися у комусь, чомусь. [Xрапко:] Молода неповинна душа зразу помітила, зразу розкусила, що воно за ірод придався... А я, старий дурень, зовсім не те думав... (Мирний, V, 1955, 203); П'ять місяців спільної роботи - цього цілком досить для того, щоб розкусити всяку людину, навчитися впливати на неї (Шовк., Інженери, 1956, 99).
@ Розкусити твердий (міцний) горіх (горішок) - з великими труднощами впоратися з чим-небудь, розв'язати якесь складне завдання. Вночі хлопець розкусив твердий «горішок»: винайшов простісінький пристрій і обробив з товаришами усі деталі... (Рад. Укр., 1. V 1971, 3).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкушую | розкушуємо |
2 особа | розкушуєш | розкушуєте |
3 особа | розкушує | розкушують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкушуватиму | розкушуватимемо |
2 особа | розкушуватимеш | розкушуватимете |
3 особа | розкушуватиме | розкушуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розкушував | розкушували |
Жіночий рід | розкушувала | |
Середній рід | розкушувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкушуймо | |
2 особа | розкушуй | розкушуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розкушуючи | |
Минулий час | розкушувавши |