розлемішений
РОЗЛЕМІШЕНИЙ, а, е, розм. Розгрузлий, розмоклий (про дорогу, грунт і т. ін.). Розлемішена дорога заджвакала [зачавкала] йому вслід, ніби за ним хтось гнався (Гончар, Новели, 1954, 72); Після погожих сонячних днів підуть нудні, обложні дощі.. І розлемішена, нікудишня дорога, і чорна, як смола, земля зливаються в якусь суцільну твань (Рад. Укр., 16.II 1962, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розлемішений | розлемішена | розлемішене | розлемішені |
Родовий | розлемішеного | розлемішеної | розлемішеного | розлемішених |
Давальний | розлемішеному | розлемішеній | розлемішеному | розлемішеним |
Знахідний | розлемішений, розлемішеного | розлемішену | розлемішене | розлемішені, розлемішених |
Орудний | розлемішеним | розлемішеною | розлемішеним | розлемішеними |
Місцевий | на/у розлемішеному, розлемішенім | на/у розлемішеній | на/у розлемішеному, розлемішенім | на/у розлемішених |