розлюбляти
РОЗЛЮБЛЯТИ, яю, яєш і РОЗЛЮБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЛЮБИТИ, люблю, любиш; мн. розлюблять; док., перех. і без додатка. Переставати любити кого-, що-небудь. Тоді він зрадіє було, її забачивши, - тепереньки втікає ... «Чи ж розлюбив? І як це розлюбляють? І за що? І чому? І нащо?» (Вовчок, І, 1955, 154); - Я вже читав цю книжку, а от і не пам'ятаю того місця, в якому саме Анна вперше почала розлюблювати Кареніна (Кучер, Прощай.., 1957, 246); [Євфрозіна:] Аполлон один з усіх богів не розлюбив Еллади, і є ще їй надія на життя (Л. Укр., III, 1952, 423); Не питай, чому навік душею Я розлюбив веселість і любов (Зеров, Вибр., 1966, 390).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розлюбляю | розлюбляємо |
2 особа | розлюбляєш | розлюбляєте |
3 особа | розлюбляє | розлюбляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розлюблятиму | розлюблятимемо |
2 особа | розлюблятимеш | розлюблятимете |
3 особа | розлюблятиме | розлюблятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розлюбляв | розлюбляли |
Жіночий рід | розлюбляла | |
Середній рід | розлюбляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розлюбляймо | |
2 особа | розлюбляй | розлюбляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розлюбляючи | |
Минулий час | розлюблявши |