розлючено
РОЗЛЮЧЕНО. Присл. до розлючений 2. Платон схопився і, почервонівши, раптом розлючено скипів (Досв., Вибр., 1959, 255); Глобу зараз не можна було впізнати. Очі горіли розлючено, обличчя почервоніло (Собко, Скеля.., 1961,120); * Образно. Вітер розлючено гнав суцільну стіну снігу (Коп., Вибр., 1948, 213).