розманіжений
РОЗМАНІЖЕНИЙ, а, е, розм. Який надто манірно поводиться. Надто вже він був прилизаний та випрасуваний, а хлопцям, на мою думку, не личить підроблятись під розманіжених та розбещених панків (Речм., Твій побратим, 1962, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розманіжений | розманіжена | розманіжене | розманіжені |
Родовий | розманіженого | розманіженої | розманіженого | розманіжених |
Давальний | розманіженому | розманіженій | розманіженому | розманіженим |
Знахідний | розманіжений, розманіженого | розманіжену | розманіжене | розманіжені, розманіжених |
Орудний | розманіженим | розманіженою | розманіженим | розманіженими |
Місцевий | на/у розманіженому, розманіженім | на/у розманіженій | на/у розманіженому, розманіженім | на/у розманіжених |