розметаний
РОЗМЕТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розметати. Чабани розшукували в степах свої розметані бурею отари (Гончар, І, 1959, 4); Лободою позаростали майдани коло зруйнованих, розметаних дощенту церков (Морд., І, 1958, 100); Хмари були високі, прозорі, розметані вітром по всьому піднебессі (Ю. Янов., II, 1958, 202); Після короткого бою турецький загін, оточений майже з усіх боків, був розметаний дощенту (Добр., Очак. розмир, 1965, 145); Дівчина швиденько зіскакує на ноги, рукою поправляє розметану косу (Стельмах, І, 1962, 519).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розметаний | розметана | розметане | розметані |
Родовий | розметаного | розметаної | розметаного | розметаних |
Давальний | розметаному | розметаній | розметаному | розметаним |
Знахідний | розметаний, розметаного | розметану | розметане | розметані, розметаних |
Орудний | розметаним | розметаною | розметаним | розметаними |
Місцевий | на/у розметаному, розметанім | на/у розметаній | на/у розметаному, розметанім | на/у розметаних |