розмоклий
РОЗМОКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розмокнути, розмокти. Несучи на коромислі коновки з водою, вона твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (Фр., І, 1955, 82); Понура, нажахана юрба .. поволеньки, моторошно просувається розмоклими, розбаюреними стернями, ріллями (Коз., Листи.., 1967, 65).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розмоклий | розмокла | розмокле | розмоклі |
Родовий | розмоклого | розмоклої | розмоклого | розмоклих |
Давальний | розмоклому | розмоклій | розмоклому | розмоклим |
Знахідний | розмоклий, розмоклого | розмоклу | розмокле | розмоклі, розмоклих |
Орудний | розмоклим | розмоклою | розмоклим | розмоклими |
Місцевий | на/у розмоклому, розмоклім | на/у розмоклій | на/у розмоклому, розмоклім | на/у розмоклих |