розмітати
РОЗМІТАТИ, аю, аєш, недок., РОЗМЕСТИ, ету, етеш, мин. ч. розмів, мела, ло; док., перех. 1. Метучи в різні боки, прибирати що-небудь, розчищати, звільняти якусь поверхню (від снігу, пилу, сміття і т. ін.). Розмітати стежку; // Змітати що-небудь у різні боки (сніг, пил, сміття і т. ін.). Василь Петрович взяв мітлу, розмів сухий сніжок на точку, до якого, мабуть, вже звикли птахи, і сипнув з кишені суміш проса (Коп., Подарунок, 1956, 122); // Роздувати, розносити в різні боки; розвівати. Вітер сніг розміта, Крізь сніг почорніла Трава вигляда (Кост., І, 1967, 56); У парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали .., а потім довго ще вітер розмітав попіл, ворушив недопаленим листям (Дім., Ідол, 1961, 121); *Образно. Прапор рине в гору. Сяйністю своєю Він навислі хмари з неба розмете (Бажан, Роки, 1957, 220).
2. перев. док., перен., розм. Розібрати, рознести, розграбувати. Лицарство побили, Злото розмели (Граб., І, 1959, 426); Де тії родичі візьмуться! та доглядають так: де ганчірка, де латка, так і рознесуть і розметуть! (Барв., Опов.., 1902, 435).
3. перев. док., перен., розм. Завдати поразки, перемогти в боротьбі; дощенту розбити. Розмели без останку вони грози навал. І в симфонії ранку їх віта Арсенал (Сос., Солов. далі, 1957, 71).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розмітаю | розмітаємо |
2 особа | розмітаєш | розмітаєте |
3 особа | розмітає | розмітають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розмітатиму | розмітатимемо |
2 особа | розмітатимеш | розмітатимете |
3 особа | розмітатиме | розмітатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розмітав | розмітали |
Жіночий рід | розмітала | |
Середній рід | розмітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розмітаймо | |
2 особа | розмітай | розмітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розмітаючи | |
Минулий час | розмітавши |