розмічальний
РОЗМІЧАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для розмічання чого-небудь. Вимірювальні і розмічальні інструменти треба систематично оглядати, ремонтувати їх при пошкодженні (Стол.-буд. справа, 1957, 96); Навкруги степ, пісок. Осіння негода. Кілька тимчасових будиночків. На майданчику - розмічальні кілки (Веч. Київ, 10.II 1964, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розмічальний | розмічальна | розмічальне | розмічальні |
Родовий | розмічального | розмічальної | розмічального | розмічальних |
Давальний | розмічальному | розмічальній | розмічальному | розмічальним |
Знахідний | розмічальний, розмічального | розмічальну | розмічальне | розмічальні, розмічальних |
Орудний | розмічальним | розмічальною | розмічальним | розмічальними |
Місцевий | на/у розмічальному, розмічальнім | на/у розмічальній | на/у розмічальному, розмічальнім | на/у розмічальних |