розпар
РОЗПАР, у, ч. 1. Дія за знач. розпарити, розпарювати та дія і стан за знач. розпаритися, розпарюватися.
2. рідко. Настій чого-небудь на окропі. Вона вляла до тих круп розпару якогось зілля (Фр., VIII, 1952, 244).
3. Газоподібна речовина, що утворюється внаслідок розпарювання чого-небудь. Пахло густим розпаром трав (Вітч., 4, 1974, 134).
4. діал. Розпал (у 2 знач.). Танасій пригадав собі молоді свої літа, коли то він у розпарі діл не раз мусив голосом своїм панувати над товпою противників і - перемагати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 235).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпар | розпари |
Родовий | розпару | розпарів |
Давальний | розпарові, розпару | розпарам |
Знахідний | розпар | розпари |
Орудний | розпаром | розпарами |
Місцевий | на/у розпарі | на/у розпарах |
Кличний | розпаре | розпари |
розпарити
РОЗПАРИТИ див. розпарювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпарю | розпаримо |
2 особа | розпариш | розпарите |
3 особа | розпарить | розпарять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розпарив | розпарили |
Жіночий рід | розпарила | |
Середній рід | розпарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розпармо | |
2 особа | розпар | розпарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розпаривши |