розпари
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпари | |
Родовий | розпарів | |
Давальний | розпарам | |
Знахідний | розпари | |
Орудний | розпарами | |
Місцевий | на/у розпарах | |
Кличний | розпари |
розпар
РОЗПАР, у, ч. 1. Дія за знач. розпарити, розпарювати та дія і стан за знач. розпаритися, розпарюватися.
2. рідко. Настій чого-небудь на окропі. Вона вляла до тих круп розпару якогось зілля (Фр., VIII, 1952, 244).
3. Газоподібна речовина, що утворюється внаслідок розпарювання чого-небудь. Пахло густим розпаром трав (Вітч., 4, 1974, 134).
4. діал. Розпал (у 2 знач.). Танасій пригадав собі молоді свої літа, коли то він у розпарі діл не раз мусив голосом своїм панувати над товпою противників і - перемагати (Круш., Буденний хліб.., 1960, 235).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпар | розпари |
Родовий | розпару | розпарів |
Давальний | розпарові, розпару | розпарам |
Знахідний | розпар | розпари |
Орудний | розпаром | розпарами |
Місцевий | на/у розпарі | на/у розпарах |
Кличний | розпаре | розпари |