розпит
РОЗПИТ, у, ч. Дія за знач. розпитати, розпитувати. Ольга мало що чула з розпитів братиків (Кобр., Вибр., 1954, 157); Якусь хвилину вони дивилися один на одного, та зараз було не до розпитів (Жур., До них іде.., 1952, 16); // Запитання, яке вимагає відповіді, з'ясування. З дівчатами стоїть Катя. Обступили її з розпитами. Але Катя неохоче відповідала (Головко, І, 1957, 395); Через поріг Зненацька ступить хлопчик наш змужнілий І на усякі розпити жадливі Одповідатиме нам (Рильський, II, 1960, 305).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпит | розпити |
Родовий | розпиту | розпитів |
Давальний | розпитові, розпиту | розпитам |
Знахідний | розпит | розпити |
Орудний | розпитом | розпитами |
Місцевий | на/у розпиті | на/у розпитах |
Кличний | розпите | розпити |