розпитувач
РОЗПИТУВАЧ, а, ч. Той, хто розпитує кого-небудь.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпитувач | розпитувачі |
Родовий | розпитувача | розпитувачів |
Давальний | розпитувачеві, розпитувачу | розпитувачам |
Знахідний | розпитувача | розпитувачів |
Орудний | розпитувачем | розпитувачами |
Місцевий | на/у розпитувачі, розпитувачу, розпитувачеві | на/у розпитувачах |
Кличний | розпитувачу | розпитувачі |