розповідь
РОЗПОВІДЬ, і, ж. Усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь. Сусіди ворушаться, видно, що переказують один одному Горнігову розповідь, всі обурені (Л. Укр., IV, 1954, 248); В тісному колі хлоп'ят сидить Марина. Як зачаровані, слухають хлопці її розповідь (Головко, І, 1957, 465); // рідко. Що-небудь написане для повідомлення; опис якоїсь події і т. ін. Автор А чи Б творить пісню, казку, розповідь і т. ін. Ця пісня, казка, розповідь і т. ін. подобається товаришам (Рильський, IX, 1962, 209).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розповідь | розповіді |
Родовий | розповіді | розповідей |
Давальний | розповіді | розповідям |
Знахідний | розповідь | розповіді |
Орудний | розповіддю | розповідями |
Місцевий | на/у розповіді | на/у розповідях |
Кличний | розповіде | розповіді |