розпоротий
РОЗПОРОТИЙ, РОЗПОРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпороти. Спалахувала [війна] кровавим блиском розпоротих у лютім побоїщі животів та пробитих до мозку голів (Крот., Сини.., 1948, 13); *Образно. Жорстокий досвід буряних ночей, Світань, розпоротих важким багнетом (Перв., І, 1958, 207); // у знач. прикм. Тоня.. жваво висмикує із розпоротої обшивки скловати зовсім чистої (Гончар, Тронка, 1963, 238); Дагаров.. похапцем витягав щось із розпореного сінника (Панч, I, 1956, 82).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпоротий | розпорота | розпороте | розпороті |
Родовий | розпоротого | розпоротої | розпоротого | розпоротих |
Давальний | розпоротому | розпоротій | розпоротому | розпоротим |
Знахідний | розпоротий, розпоротого | розпороту | розпороте | розпороті, розпоротих |
Орудний | розпоротим | розпоротою | розпоротим | розпоротими |
Місцевий | на/у розпоротому, розпоротім | на/у розпоротій | на/у розпоротому, розпоротім | на/у розпоротих |