розпорошений
РОЗПОРОШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпорошити. Дівчина зв'язалася з розпорошеними по району підпільниками (Д. Бедзик, Плем'я.., 1958, 60); Різьбленням займалися розпорошені у горах, відрізані один від одного бідарі (Вол., Дні.., 1958, 6); // у знач. прикм. Колгоспний лад довів свою перевагу над дрібним, розпорошеним одноосібним селянським господарством (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 20).
2. у знач. прикм. Який розпорошився (у 3 знач.). Розпорошені групи бійців, серед яких був і чуваш Олексій Ларіонов, раз по раз натикались на ворожі заслони й засади (Шиян, Партиз. край, 1946, 18); Він зібрав під своє крило розпорошену піхоту, зайняв кругову оборону біля гармат (Кучер, Голод, 1961, 139); Мчав Енвер від своїх розпорошених банд (Перв., З глибини, 1956, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпорошений | розпорошена | розпорошене | розпорошені |
Родовий | розпорошеного | розпорошеної | розпорошеного | розпорошених |
Давальний | розпорошеному | розпорошеній | розпорошеному | розпорошеним |
Знахідний | розпорошений, розпорошеного | розпорошену | розпорошене | розпорошені, розпорошених |
Орудний | розпорошеним | розпорошеною | розпорошеним | розпорошеними |
Місцевий | на/у розпорошеному, розпорошенім | на/у розпорошеній | на/у розпорошеному, розпорошенім | на/у розпорошених |