розпорядник
РОЗПОРЯДНИК, а, ч. Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за нього. Одночасно, ніби за знаком невідомого розпорядника, відокремився від свого полку Сагайдачний (Тулуб, Людолови, II, 1957, 485); Це був природний, справжній розпорядник танців (Мик., II, 1957, 61); Ігор Скворчик, головний розпорядник вечора, вийшов на сцену (Собко, Стадіон, 1954, 244); // Володар, власник чого-небудь; господар. У свій час великий Менделєєв говорив, що людина не раб, а розпорядник природи (Знання.., 6, 1965, 3); // Рушійна сила чого-небудь. Акустичну механіку людського голосового апарату здійснює система органів дихання під загальним регулюючим впливом кори головного мозку, що є розпорядником процесів діяльності всього організму (Мист., 5, 1955, 43).
Розпорядник кредиту - керівник підприємства, установи, організації, уповноважений розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розпорядник | розпорядники |
Родовий | розпорядника | розпорядників |
Давальний | розпорядникові, розпоряднику | розпорядникам |
Знахідний | розпорядника | розпорядників |
Орудний | розпорядником | розпорядниками |
Місцевий | на/у розпоряднику, розпорядникові | на/у розпорядниках |
Кличний | розпоряднику | розпорядники |