розпусний
РОЗПУСНИЙ, а, е. 1. Який зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. Ярославна захищає скривджену дівчину від кривдника - розпусного князя Галицького (Рильський, III, 1956, 363); Аксак перехопив мої листи і примусом одружив її [свою дочку] з луцьким каштеляном, розпусним і хворим дідом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 70); // Сповнений розпусти; непристойний. На панщині співала [Ганна] розпусні пісні, сміялася (Фр., II, 1950, 111); Не приставав [Мільтон] ні до яких розпусних вигадок своїх товаришів, а ще навіть ганив їх за те (Л. Укр., VIII, 1965, 187).
Розпусний дім - те саме, що Дім розпусти (див. дім). Вмер [капіталіст] серед ночі в розпусному домі (Мал., Звенигора, 1959, 224).
2. Який нікого не слухає, неслухняний; буйний. Доля не раз.. виганяла його з тісної хати на улицю, між галасливих, розпусних хлопаків-уличників (Фр., IV, 1950, 494).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпусний | розпусна | розпусне | розпусні |
Родовий | розпусного | розпусної | розпусного | розпусних |
Давальний | розпусному | розпусній | розпусному | розпусним |
Знахідний | розпусний, розпусного | розпусну | розпусне | розпусні, розпусних |
Орудний | розпусним | розпусною | розпусним | розпусними |
Місцевий | на/у розпусному, розпуснім | на/у розпусній | на/у розпусному, розпуснім | на/у розпусних |