розслухатися
РОЗСЛУХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. 1. Те саме, що розслухати. Перш було розсердився, а далі, як розслухавсь, що йому Настя, стогнучи, розказала, то й замовк (Сл. Гр.).
2. Узнати, вивідати що-небудь від когось. - Чи не збігав би ти, слідом за ним, у волость та розслухався б, що воно за чоловік (Мирний, І, 1949, 131).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розслухаюся | розслухаємося |
2 особа | розслухаєшся | розслухаєтеся |
3 особа | розслухається | розслухаються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розслухався | розслухалися |
Жіночий рід | розслухалася | |
Середній рід | розслухалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розслухаймося | |
2 особа | розслухайся | розслухайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розслухавшись |