розстановник
РОЗСТАНОВНИК, а, ч. Робітник, що займається на виробництві розстановкою чого-небудь.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розстановник | розстановники |
Родовий | розстановника | розстановників |
Давальний | розстановникові, розстановнику | розстановникам |
Знахідний | розстановника | розстановників |
Орудний | розстановником | розстановниками |
Місцевий | на/у розстановнику, розстановникові | на/у розстановниках |
Кличний | розстановнику | розстановники |