розстрига
РОЗСТРИГА, и, ж. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений монашества. [Паламар:] Одріж мені мою духовню принадлежність [духовну приналежність]! [Данило:] Та що це ви? Хіба ви розстрига, чи як? (Кроп., І, 1958, 534); Вечерю влаштувало окружне керівництво.. Були ще, мабуть, місцеві службовці, а серед них і піп-розстрига (Панч, На калин. мості, 1965, 291).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розстрига | розстриги |
Родовий | розстриги | розстриг |
Давальний | розстризі | розстригам |
Знахідний | розстригу | розстриг |
Орудний | розстригою | розстригами |
Місцевий | на/у розстризі | на/у розстригах |
Кличний | розстриго | розстриги |