розстрій
РОЗСТРІЙ, рою, ч., рідко. Те саме, що розлад. Рифка була слаба. Се не була слабість тіла, бо тілом вона була здорова і сильна,- се був якийсь дивовижний розстрій духа (Фр., V, 1951, 393); Чує [Іван] дивно-гармонійні й такі тужливо-жалібні співи, що попадає під їх впливом у ще більший розстрій; його очі наповнюються слізьми (Круш., Буденний хліб.., 1960, 146); Земле рідна, ..розступись, поглинь фашиста, розстрій дай його рядам! (Тич., II, 1957, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розстрій | розстрої |
Родовий | розстрою | розстроїв |
Давальний | розстроєві, розстрою | розстроям |
Знахідний | розстрій | розстрої |
Орудний | розстроєм | розстроями |
Місцевий | на/у розстрої | на/у розстроях |
Кличний | розстрою | розстрої |