розстібнутий
РОЗСТІБНУТИЙ, а, е, рідко, 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розстібнути. Шинель на Сергію була розстібнута (Гур., Новели, 1951, 114).
2. у знач. прикм. Те саме, що розстебнутий 2, 3. Зігрітий спогадами, Семен немов не помічає, як рвучко вітер метляє полами його розстібнутого кожушка (Сміл., Зустрічі, 1936, 160).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розстібнутий | розстібнута | розстібнуте | розстібнуті |
Родовий | розстібнутого | розстібнутої | розстібнутого | розстібнутих |
Давальний | розстібнутому | розстібнутій | розстібнутому | розстібнутим |
Знахідний | розстібнутий, розстібнутого | розстібнуту | розстібнуте | розстібнуті, розстібнутих |
Орудний | розстібнутим | розстібнутою | розстібнутим | розстібнутими |
Місцевий | на/у розстібнутому, розстібнутім | на/у розстібнутій | на/у розстібнутому, розстібнутім | на/у розстібнутих |