розтовчений
РОЗТОВЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розтовкти 1, 2. Бруньки липи, розтовчені на тісто, вживають як пом'якшувальний засіб на нариви (Лікар. рослини.., 1958, 119); Він ще довго стояв за ворітьми - дивився на згружену осінню дорогу, що простяглася через лощину, ввігнула там свою розтовчену, змішану чобітьми спину і десь аж з-за горба плазує знов, далі (Мик., II, 1957, 83); // у знач. прикм. Над містом висить густий туман, брук вкритий розтовченою ріденькою грязюкою (Кол., На фронті.., 1959, 196); Із розтовченої губи потекла кров (Фр., IV, 1950, 230).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розтовчений | розтовчена | розтовчене | розтовчені |
Родовий | розтовченого | розтовченої | розтовченого | розтовчених |
Давальний | розтовченому | розтовченій | розтовченому | розтовченим |
Знахідний | розтовчений, розтовченого | розтовчену | розтовчене | розтовчені, розтовчених |
Орудний | розтовченим | розтовченою | розтовченим | розтовченими |
Місцевий | на/у розтовченому, розтовченім | на/у розтовченій | на/у розтовченому, розтовченім | на/у розтовчених |