розтрощений
РОЗТРОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтрощити. Падали під ударами танків смугасті прикордонні стовпи, розтрощені гусеницями (Цюпа, Назустріч.., 1958, 121); Ваня Кравчук спирався на милицю. Розтрощена кулею кістка ноги ще не зовсім зміцніла (Коз., Гарячі руки, 1960, 201); Висота впала! Броньований кулак німців був розтрощений (Скл., Орл. крила, 1948, 65); // у знач. прикм. Варвара бачила перед собою.. розтрощені гвинтівки й кулемети, зірвані з танків башти (Перв., Дикий мед, 1963, 438); На розлогому возі в Оленчука лежать двоє: матрос з розтрощеним плечем, другий - зовсім хлопчик - поранений в голову розвідник із повстанської кінноти (Гончар, II, 1959, 121); // розтрощено, безос. присудк. сл. Студений вітер уже задимає з поля просто на Вутаньку: вагонне скло розтрощено (Гончар, II, 1959, 171); Війна закінчилась! Торжествував радянський народ, раділи всі прості люди в усьому світі - було розтрощено підступного ворога - гітлерівський фашизм (Хижняк, Тамара, 1949, 270).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розтрощений | розтрощена | розтрощене | розтрощені |
Родовий | розтрощеного | розтрощеної | розтрощеного | розтрощених |
Давальний | розтрощеному | розтрощеній | розтрощеному | розтрощеним |
Знахідний | розтрощений, розтрощеного | розтрощену | розтрощене | розтрощені, розтрощених |
Орудний | розтрощеним | розтрощеною | розтрощеним | розтрощеними |
Місцевий | на/у розтрощеному, розтрощенім | на/у розтрощеній | на/у розтрощеному, розтрощенім | на/у розтрощених |