розтріскотатися
РОЗТРІСКОТАТИСЯ, кочуся, кочешся, док., розм. Почати багато й голосно тріскотати; // перен. Захопившись балаканиною, почати говорити голосно й швидко, скоромовкою. - Дайте-бо ви, мамо, Анні спокій! - з серцем відрізала Горпина..- Но, но, розтріскоталася, сороко куцохвоста! - скрикнула мати (Фр., І, 1955, 62).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розтріскочуся | розтріскочемося |
2 особа | розтріскочешся | розтріскочетеся |
3 особа | розтріскочеться | розтріскочуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розтріскотався | розтріскоталися |
Жіночий рід | розтріскоталася | |
Середній рід | розтріскоталося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розтріскочімося | |
2 особа | розтріскочись | розтріскочіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розтріскотавшись |