розтік
РОЗТІК, току, ч. 1. Місце роздвоєння основного русла річки. [Той, що греблі рве:] Поплинемо з тобою ген на розтоки, під бистрії лотоки (Л. Укр., III, 1952, 191); // Водяний потік, що відокремився від основного русла. На розтоці, на потоці два голуби воду пили (Сл. Гр.); *У порівн. Люди розпливалися.., мов розтоки весняної води (Загреб., Європа. Захід, 1961, 62).
2. рідко. Місце розгалуження або перетину доріг, вулиць; роздоріжжя, перехрестя. То стрічалися, то розминались, Розлучились на розтоках міст (Рильський, II, 1960, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розтік | розтоки |
Родовий | розтоку | розтоків |
Давальний | розтокові, розтоку | розтокам |
Знахідний | розтік | розтоки |
Орудний | розтоком | розтоками |
Місцевий | на/у розтоку | на/у розтоках |
Кличний | розтоку | розтоки |