розучування
РОЗУЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. розучувати. Останнім часом знайомити дітей з музикою почали в перших класах загальноосвітньої школи. Поряд з розучуванням пісень вони слухають музику в магнітофонному запису [записі], пояснення викладача (Мист., 1, 1964, 22); Першу-ліпшу хвилину використовувала [Люба] на розучування наймоднішого романсу (Ле, Міжгір'я, 1953, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розучування | розучування |
Родовий | розучування | розучувань |
Давальний | розучуванню | розучуванням |
Знахідний | розучування | розучування |
Орудний | розучуванням | розучуваннями |
Місцевий | на/у розучуванні | на/у розучуваннях |
Кличний | розучування | розучування |