розчинений
РОЗЧИНЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчинити1. Став я під ворітьми,- ворота були розчинені (Вовчок, VI, 1956, 236); Вагони всі розчинені (Кач., II, 1958, 351); // у знач. прикм. Коло розчиненого вікна сидить задумана Наталя (Вас., III, 1960, 352); Хура неквапно впливала в розчинену браму (Стельмах, II, 1962, 403); // розчинено, безос. присудк. сл. Вікно широко розчинено, і звідтіля линуло проміння яскравого фіолетово-білого світла (Смолич, І, 1958, 90).
РОЗЧИНЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчинити2. Огірки в теплицях можна підживлювати позакореневим способом, обприскуючи рослини розчиненими в воді добривами (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 46); *Образно. Здавалося, це слово [«покуй»] було розчинене в самому повітрі, яким дихала й жила Варшава (Жур., Вечір.., 1958, 237).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розчинений | розчинена | розчинене | розчинені |
Родовий | розчиненого | розчиненої | розчиненого | розчинених |
Давальний | розчиненому | розчиненій | розчиненому | розчиненим |
Знахідний | розчинений, розчиненого | розчинену | розчинене | розчинені, розчинених |
Орудний | розчиненим | розчиненою | розчиненим | розчиненими |
Місцевий | на/у розчиненому, розчиненім | на/у розчиненій | на/у розчиненому, розчиненім | на/у розчинених |