розчудесний
РОЗЧУДЕСНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пречудовий. - Ех, життя ж яке було в нас розчудесне! Лише тепер розумієш, як жили ми в Комінтернівці добре! (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 234); Я вже бачив себе в нових штанях, поруч з моїми розчудесними друзями (Чаб., Катюша, 1960, 124); Розчудесні місця на річці, на Північнім Дінці... (Вишня, II, 1956, 238).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розчудесний | розчудесна | розчудесне | розчудесні |
Родовий | розчудесного | розчудесної | розчудесного | розчудесних |
Давальний | розчудесному | розчудесній | розчудесному | розчудесним |
Знахідний | розчудесний, розчудесного | розчудесну | розчудесне | розчудесні, розчудесних |
Орудний | розчудесним | розчудесною | розчудесним | розчудесними |
Місцевий | на/у розчудесному, розчудеснім | на/у розчудесній | на/у розчудесному, розчудеснім | на/у розчудесних |