розіскрений
РОЗІСКРЕНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розіскрити. Лагідне світло, відбиваючися від білого, морозом розіскреного снігу, мигає далеко з високого сугорба, мов зірниця на сході (Фр., І, 1955, 184); Всі ці роки я не бачив моря. Не бачив розіскрених на сонці жовто-білих скель над синьою водою (Загреб., Європа. Захід, 1961, 78).
2. у знач. прикм. Який випромінює іскри, сяє, виблискує. - Аякже, аякже! - притакнув він із розіскреними очима (Коб., II, 1956, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розіскрений | розіскрена | розіскрене | розіскрені |
Родовий | розіскреного | розіскреної | розіскреного | розіскрених |
Давальний | розіскреному | розіскреній | розіскреному | розіскреним |
Знахідний | розіскрений, розіскреного | розіскрену | розіскрене | розіскрені, розіскрених |
Орудний | розіскреним | розіскреною | розіскреним | розіскреними |
Місцевий | на/у розіскреному, розіскренім | на/у розіскреній | на/у розіскреному, розіскренім | на/у розіскрених |