рослий
РОСЛИЙ, а, е. 1. Високий на зріст (про людину). Він був дуже здоровенним, рослим і сильним парубком (Фр., III, 1950, 48); Рослі й сильні, дуже витривалі, слов'яни легко переносили спеку, холод і голод (Іст. СРСР, І, 1956, 33); Переді мною стояв красивий, рослий, засмаглий хлопець (Вільде, На порозі, 1955, 104); // Великий (перев. про коня). Проходячи повз штаб, .. Черниш побачив запорошеного зв'язківця, який прив'язував до дерева рослого білого коня (Гончар, III, 1959, 23); Спереду загону, на рослому скакуні, летів здоровенний есаул [осавул] (Собко, Любов, 1935, 59).
2. Який виріс до значної висоти (про рослину). Рослі красені соняхи, похнюпивши голови у дрімоті, закривали Галинку від стороннього ока (Мур., Жила на світі.., 1960, 162); Петруня в руки вхопила пелену сукенки й побитими литками залопотіла об колосся рослого пирію (Чорн., Визвол. земля, 1959, 73).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рослий | росла | росле | рослі |
Родовий | рослого | рослої | рослого | рослих |
Давальний | рослому | рослій | рослому | рослим |
Знахідний | рослий, рослого | рослу | росле | рослі, рослих |
Орудний | рослим | рослою | рослим | рослими |
Місцевий | на/у рослому, рослім | на/у рослій | на/у рослому, рослім | на/у рослих |