ротмістр
РОТМІСТР, а, ч. У дореволюційній російській кавалерії та жандармерії - офіцерський чин, що відповідав чинові капітана в піхоті й інших військах; офіцер у такому чині. В наметі вже чекала вся польська рада воєнна, комісари, полковники і ротмістри (Мак., Вибр., 1956, 548); Ротмістр наказав зв'язати книги, сердито висякався і вийшов, кинувши на Ольгу Петрівну злий погляд (М. Ол., Леся, 1960, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ротмістр | ротмістри |
Родовий | ротмістра | ротмістрів |
Давальний | ротмістрові, ротмістру | ротмістрам |
Знахідний | ротмістра | ротмістрів |
Орудний | ротмістром | ротмістрами |
Місцевий | на/у ротмістрі, ротмістрові | на/у ротмістрах |
Кличний | ротмістре | ротмістри |