роток
РОТОК, тка, ч. Зменш.-пестл. до рот 1. На чужий роток не накинеш платок (Номис, 1864, № 6987); Дівчинка.. дивилась сумними очима на діл, устромивши палець в розтулений роток (Н.-Лев., VII, 1966, 274); - Вони ж [пташенята], сердешні, пікають уже, пікають та так уже страдно ротками зітхають (Тесл., З книги життя, 1949, 17); // зневажл. Свиня пропхалась у садок, - Усюди треба їй, ледачій, Усунуть свій зажерливий роток (Гл., Вибр., 1951, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | роток | ротки |
Родовий | ротка | ротків |
Давальний | роткові, ротку | роткам |
Знахідний | роток | ротки |
Орудний | ротком | ротками |
Місцевий | на/у ротку | на/у ротках |
Кличний | ротку | ротки |