рудавий
РУДАВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рудуватий. Моє довге рудаве волосся давало кузинам та кузинкам причину до прикрих глумливих жартів та сміху (Коб., І, 1956, 123); Під ногами в Івана кожний камінь вкривали рудаві мхи, грубі, м'які, шовкові (Коцюб., II, 1955, 308); Дороги польові Рудавим пилом падали під ноги (Брат., Пора.., 1960, 10).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рудавий | рудава | рудаве | рудаві |
Родовий | рудавого | рудавої | рудавого | рудавих |
Давальний | рудавому | рудавій | рудавому | рудавим |
Знахідний | рудавий, рудавого | рудаву | рудаве | рудаві, рудавих |
Орудний | рудавим | рудавою | рудавим | рудавими |
Місцевий | на/у рудавому, рудавім | на/у рудавій | на/у рудавому, рудавім | на/у рудавих |