руйнівник
РУЙНІВНИК, а, ч. Той, хто (те, що) руйнує що-небудь. Рух руйнівників машин почався разом з виникненням машинного виробництва (Нова іст., 1956, 28); Ясно, що партія не може існувати, не борючись з усіх сил з руйнівниками партії (Ленін, 23, 1972, 75); Хімічний елемент фтор, давно відомий як руйнівник речовин, тепер стає творцем (Веч. Київ, 20.II 1968, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | руйнівник | руйнівники |
Родовий | руйнівника | руйнівників |
Давальний | руйнівникові, руйнівнику | руйнівникам |
Знахідний | руйнівник, руйнівника | руйнівники, руйнівників |
Орудний | руйнівником | руйнівниками |
Місцевий | на/у руйнівнику | на/у руйнівниках |
Кличний | руйнівнику | руйнівники |