рупор
РУПОР, а, ч. 1. Труба у вигляді зрізаного конуса або піраміди для посилення звуку. [Голос покликача судового (в рупор) :] Народе римський! Суд спокою просить! (Л. Укр., II, 1951, 524); Безпалько по хаті пройшовся. Став перед грамофоном, що в кутку на столику, з великим синім рупором (Головко, Бур'ян, 1946, 39); // розм. Те саме, що гучномовець. З берега, в проміжках від залпу до залпу, линув з рупора голос Гальванеску (Смолич, І, 1958, 100).
Скласти долоні (долоню) рупором - нещільно стулити долоні або злегка зігнути долоню і прикладати до рота або вуха (вух) для посилення звуку. Він склав долоні рупором і на весь голос гукнув: - Ка-атя! (Собко, Нам спокій.., 1959, 8).
2. перен., книжн. Виразник чиїхось ідей, думок, почуттів і т. ін. Вже із зображення зовнішності героїв зразу відчувається, кого автор любить і кого не любить. І проте дійові особи не стають у Панаса Мирного рупорами його власних думок і почуттів (Від давнини.., І, 1960, 379).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рупор | рупори |
Родовий | рупора | рупорів |
Давальний | рупорові, рупору | рупорам |
Знахідний | рупор | рупори |
Орудний | рупором | рупорами |
Місцевий | на/у рупорі | на/у рупорах |
Кличний | рупоре | рупори |